Память, що зігріває серця.

Засобами масової інформації, літературними творами, театральними виставами та численними кінострічками у нашому суспільстві сформований стійкий стереотип негативного сприйняття діяльності будь-яких закладів суспільного виховання дітей. Не багато хто із пересічних громадян здатен зрозуміти, що у деяких життєвих обставинах для багатьох дітей такі заклади це спасіння, що добре чи погано дітям у таких установах залежить від конкретних людей, які в них працюють, що тут працівники роблять для малюків багато доброго та необхідного, щоб підготувати їх до життя. Це організація оперативного подолання фізичних вад, забезпечення специфічного догляду за хворими, індивідуальне вигодовування у випадках харчових особливостей, навчання у різних напрямках розвитку, в тому числі корекційне, заходи для наповнення життя цікавими подіями та багато-багато іншого...

Під впливом загальної суспільної думки, колишні вихованці будинку дитини намагаються позбутися дитячих спогадів, вважаючи що перебування тут це сумна та неприємна сторінкаї їх життя. До того ж діти в будинку дитини проживають в період раннього дитинства, а спогади цієї пори, як правило, нестійкі. Тому для персоналу нашого закладу вкрай приємні та значущі ситуації, коли колишні вихованці приходять зі словами вдячності, з намірами знайти тих людей, які зігрівали їх душу у дитинстві. Такою людиною виявився і наш колишній вихованець Віталій Пронько.

Віталій не приховує свого минулого. Мама зловживала алкоголем, намагалася продати свого сина-інваліда, та не вдалося. Малюк опинився в нашому будинку дитини. Далі - перебування в спеціалізованому інтернаті. Віталій не втратив силу духу, став актором Херсонського академічного театру. Перша його роль - головна. Він зіграв у виставі М.Макдонаха "Каліка з острову Інішмаан". Зі слів мистецтвознавців це перша вистава в історії театру де грає непрофесійний актор з особливими потребами.

Після першої ж вистави Віталія прийняли до трупи театру. Зараз він працює над новими ролями, пише вірші. Знайшов нашу колишню працівницю молодшу групову медсестру       Ларису Ф. Підтримує з нею стосунки, тепло згадує про своє перебування у нашому закладі.

Успіхів тобі, Віталій, у творчому та особистому житті!